Зобов язання покупця о продавця

В окремих розділах Конвенції визначаються права та обов’язки продавця та покупця. Розділ II присвячений компетентностям продавця, а розділ III – покупця.

Права та обов’язки продавця

Продавець зобов’язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції (ст. 30).

Якщо продавець не зобов’язаний поставити товар в якомусь іншому визначеному місці, його зобов’язання стосовно поставки полягають:

a) якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару, – у здачі товару першому перевізникові для передачі покупцеві;

b) якщо у випадках, що не підпадають під дію попереднього підпункту, договір стосується товару, визначеного індивідуальними ознаками, або неіндивідуалізованого товару, який має бути взятий з визначених запасів або виготовлений чи зроблений, і сторони в момент укладення договору знали про те, що товар знаходиться або має бути виготовлений чи вироблений у певному місці, – в наданні товару в розпорядження покупця в цьому місці;

c) в інших випадках – у наданні товару в розпорядження покупця в місці, де в момент укладення договору знаходилось комерційне підприємство продавця (ст. 31).

Продавець повинен поставити товар:

a) якщо договір встановлює чи дає можливість визначити дату поставки – у цю дату;

b) якщо договір визначає чи дає можливість визначити період часу для поставки – у будь-який момент у межах цього періоду, оскільки з обставин не випливає, що дата поставки призначається покупцем; або

с) у будь-якому іншому разі – в розумний строк після укладення договору (ст. 33).

Права та обов’язки покупця

Покупець зобов’язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору (ст. 53).

Зобов’язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і дотримання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно із законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу.

Якщо покупець не зобов’язаний сплатити вартість у будь- якому визначеному місці, то він повинен сплатити її продавцеві:

a) у місці розміщення комерційного підприємства продавця; або

b) якщо платіж має бути зроблений при передачі товару чи документів, – у місці їх передачі.

Збільшення витрат на здійснення платежу, викликане змінами після укладення договору місцезнаходження комерційного підприємства продавця, відноситься на рахунок продавця (ст. 57).

Якщо покупець допускає прострочення у прийнятті поставки або в тих випадках, коли виплата ціни й поставка товару повинні бути проведені одночасно, якщо покупець не сплачує ціни, а продавець або ще володіє товаром, або у інший спосіб в змозі контролювати розпорядження ним, продавець повинен вжити таких заходів, які є розумними за таких обставин для збереження товару. Він має право утримувати товар, поки його розумні витрати не будуть компенсовані покупцем (ст. 85).

Засоби правового захисту, закріплені в Конвенції, є послідовною системою заходів, які стосуються як продавця, так і покупця. Ось чому при розробленні Конвенції була врахована специфіка їх зобов’язань.

Ст. 45-52 визначені особливості засобів захисту покупця при порушенні договору продавцем, а ст. 61–70 – засобів захисту продавця при порушенні договору покупцем (ст. 61–70).

Источник

Тема сьогоднішньої статті – довіра клієнта. Почнемо з базових понять. Віра – це усвідомлення людиною чогось неочевидного, не перевіреного точно, такого, що не сприймається органами чуття. Це присвоєння відомостям, що містяться у свідомості (душі) людини, статусу «істинно» без точного знання, чи справді є достовірними та правдивими ці відомості.

Наприклад, багато хто вірять в існування ангелів або рентгенівських променів, хоча ніколи їх не бачив і не відчував їх присутності або впливу.

Зміст статті:

Віра та довіра;
Джерело довіри;
Довіртеся нам;
Знання – сила;
Аргументи і факти;
Висновки.

Віра та довіра

Віра може породити в людині впевненість, що почуті нею відомості про певні якості товару правдиві, хоча вона і не мала можливості самостійно переконатися в прояві цих властивостей.

Віра є основою для здійснення обміну, покупки.

Довіра клієнта – початковий рівень віри. Це стан «до віри», її недосконалий стан, такий, що легко зникає. Але, тим не менш, це обов’язковий і необхідний етап формування віри, її фундамент.

Наприклад, породження довіри є головною метою особистісного контакту між продавцем і покупцем. Якщо покупець довіряє продавцю, то він буде сприймати (а не просто слухати) інформацію, яка надається продавцем. Якщо довіри немає – жодний професійний контакт не приведе до купівлі, оскільки покупець перенесе недовіру до продавця як недовіру до інформації про товар (послугу, рекламу, об’єкт).

Якщо немає можливості встановити довірчі відносини між покупцем і продавцем, то продаж не відбудеться. Змусити людину довіряти або вірити неможливо.

Можна лише створити такі умови, при яких покупець самостійно сформує свою довіру до продавця. Цей процес можна стимулювати, а також направляти у потрібне русло, користуючись певними прийомами, як матеріального, так і морально-духовного характеру.

Віра і довіра створюються людиною самостійно, на підставі інформації, що надходить ззовні (в повідомлень) та свого ставлення до неї.

Джерело довіри

Кожне джерело інформації оцінюється споживачем на предмет можливості довіряти інформації, що надходить з цього джерела.

Джерелами інформації, що надходить людина може присвоювати статус «заслуговує на довіру» або «не заслуговує на довіру».

До інформації з конфіденційних джерел споживач ставиться з меншою критичністю, меншою недовірою (не вимагає ретельної перевірки). До інформації з джерел, яким він ще не може довіряти, – з великою недовірою (вимагає ретельної перевірки і більшої кількості доказів, вимагає більш сильних аргументів).

Віра і довіра споживача до інформації що надходить від виробника (продавця) дуже важлива. Адже від неї залежить, чи буде споживач використовувати отриману інформацію у своїх міркуваннях про товар чи ні, чи буде він користуватися отриманою інформацією при виборі альтернатив і плануванні покупки чи ні.

Читайте также: Меню на неделю при зоб

Інформація продавця (виробника), мало відомого споживачеві, у свідомості споживача має статус «не довіряю», оскільки споживач не довіряє і самому продавцю (виробнику). Адже коли споживач одержує інформацію про товар (послугу, об’єкт), то він не може відчути сам товар, отримати про нього точну інформацію (неспростовні докази), так як фізичного контакту з товаром (послугою, об’єктом) немає. Тому споживач спочатку немає жодної довіри до продавця і виробника. Він знає, що виробники і продавці схильні до деякого прикрашання, перебільшення достоїнств своїх товарів, а іноді можуть повідомляти неправдиву інформацію.

Довіртеся нам

Продавець повинен намагатися посилювати віру і довіру клієнта.

Якщо говорити про продажі, особливо про великі угоди, то довіра грає в них ключову роль.

І зміцнюється статусом продавця, його професіоналізмом, репутацією і ділової історією, особистими або професійними рекомендаціями і свідченнями інших людей або груп осіб, яким довіряють.

А також подарунками, особистими послугами, наданням індивідуальних послуг, особистою дружбою з людиною, який приймає рішення про покупку або безпосередньо впливає на неї.

Як правило, великі угоди або продаж проектів здійснює продавець, що володіє високим статусом, досвідом, хорошою діловою репутацією та історією, а також необхідними особистими контактами і зв’язками. А якщо таких – контактів і зв’язків – не має, то вміє їх швидко встановлювати, створюючи довіру.

Довіра клієнта

Продавцям без статусу, особливо – початківцям, складно повною мірою оволодіти навичками швидкого встановлення довірчих відносин. У таких продавців ще немає особистих зв’язків, а різноманіття людських бажань, характерів і робочих ситуацій не дозволяє продавцям навчитися швидко виявляти домінуючі бажання і риси характеру співрозмовника і використовувати в залежності від них заготовлені прийоми поведінки для формування прихильності співрозмовника і виникнення у нього довіри до продавця.

Щоб полегшити починаючому продавцю процес формування довіри у покупця, можна створювати ситуації, коли формування довіри буде відбуватися під впливом відомостей професійного характеру, як би під впливом знань, фактів і аргументів, в які покупцеві легше повірити.

Можна сказати, що все промовлене однією людиною і сприймається на слух іншою людиною – спирається на віру і породжує її (або довіру). А все, що сприймається візуально, на дотик, на смак або на слух поза прямого зв’язку з промовистою людиною (продавцем), дає можливість формувати знання.

Знання – сила

Знання – це безпосереднє відчуття людиною почутого за допомогою інших органів чуття, перевірка почутого на власному досвіді.

Знань люди вірять значно більше і охочіше, ніж твердженнями, що вимагає для свого сприйняття початкового наявності довіри, віри.

Тому дуже важливо продавцеві мати для роботи такі візуальні матеріали, або маркетингові інструменти, які стимулюють формування довіри чи віри у покупця щодо товару. А потім ця віра в товар і підприємство-виробника може бути звернена покупцем і на особистість продавця.

У презентації (рекламі) товару менеджер з продажу може прагнути з допомогою певних прийомів і демонстрації зображень (через візуальні прийоми) викликати у споживача відчуття знання, тобто перевести свої слова, що вимагають віри, в візуальні образи або відчуття, що сприймаються споживачем вже як реально існуючі факти, обгрунтовані знання.

Віра і знання зміцнюються упевненістю покупця в правдивості аргументів і доказів, наданих продавцем. І навіть якщо аргументи і докази не зовсім точні, важливо, щоб недолік їх достовірності не був помічений покупцем – щоб в доказах, аргументах, фактах не було явних протиріч.

Аргументи і факти

В якості аргументів і доказів можна використовувати як пряму демонстрацію властивостей і переваг товару продавцем під час презентації (або надаючи товар потенційному покупцеві для випробування), так і візуальну демонстрацію за допомогою фотозображень або відео, а також посилатися на думку інших людей, що користуються довірою або авторитетом у покупця. Також можна посилатися на свідчення групи людей або організацій, яким покупець може і не довіряти в даний момент, але так як групове свідоцтво вважається більш надійним, то висока ймовірність породження довіри в майбутньому.

Наприклад, можна сказати, що зубна паста рекомендована якимсь інститутом, хоча насправді такого інституту може і не існувати. Але якщо показати фотографію з зображенням якого-небудь будівлі і сказати, що це і є той самий інститут, то ймовірність виникнення у споживача віри в сказане продавцем значно зросте.

Довіру можна стимулювати особистими подарунками співрозмовнику або винагородою за здійснення покупки. Це буде непряма стимуляція, яка нехай навіть і не викличе повної довіри, але, тим не менш, зменшить ступінь прояву недовіри і знизить критичність.

Таким чином, використовуючи різні об’єкти, які більш відчутні покупцем, які мають більший рівень довіри, ніж слова, ми компенсуємо недолік довіри до продавця в особистісному плані через формування знання в професійному контакті. І в цьому процесі роль рекламної та демонстраційної продукції для презентацій і подарунків дуже велика.

Довіра клієнта: Висновки

У переговорах необхідно застосовувати аргументацію, яка посилює довіру;
Переговори складаються з декількох фаз, в одну з яких посилюється довіра клієнта;
Для посилення довіри підприємству потрібно накопичувати репутаційний капітал;
Довіра споживача може бути до товару і продавця. Через довіру до товару можна зміцнити довіру клієнта до продавця.

Чекаємо на ваші коментарі. Будемо вдячні за вашу підписку та лайк!

Источник

З укладенням договору купівлі-продажу у сторін виникають взаємні права та обов’язки. Тому аналіз змісту обов’язків однієї сторони дає одночасне уявлення і про відповідний зміст прав іншої сторони, що робить недоцільним детальний розгляд усіх прав продавця і покупця.

Так, продавець зобов’язаний:

1) передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України), тобто асортимент, якість, комплектність, тара і (або) упаковка якого відповідають умовам договору купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень ст. 530 ЦК України (ст. 663 ЦК України);
2) передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку (ч. 3 ст. 677 ЦК України);
3) одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 662 ЦК України);
4) попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (ст. 659 ЦК України);
5) зберігати товар, не допускаючи його погіршення, до передання покупцеві, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару. Необхідні для цього витрати покупець зобов’язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором (ст. 667 ЦК України);
6) забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним у розумний строк (ч. 2 ст. 690 ЦК України) тощо.

Покупець зобов’язаний:

1) прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Він також зобов’язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК України);
2) оплатити товар, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України);
3) повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, – у розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (ч. 1 ст. 688 ЦК України);
4) забезпечити схоронність переданого продавцем товару, від якого він відмовляється, негайно повідомивши про це продавця (ч. 1 ст. 690 ЦК України) тощо.

У разі невиконання продавцем вимоги закону щодо попередження покупця про права третіх осіб на товар покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар (ст. 659 ЦК України).

У випадку, коли третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред’явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець у цьому випадку зобов’язаний виступати у справі на стороні покупця.

Якщо покупець не повідомив продавця про пред’явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару в покупця.

Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

У разі вилучення за рішенням суду товару в покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару в покупця третьою особою є нікчемним (ч. 2 ст. 661 ЦК України).

У випадку відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред’явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 ЦК України (ст. 665 ЦК України).

Коли продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо у встановлений строк продавець їх не передасть, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ст. 666 ЦК України).

У разі передання продавцем покупцеві меншої кількості товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та Його оплати, а якщо він оплачений, – вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов’язаний повідомити про це продавця. Коли в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

У випадку прийняття покупцем більшої кількості товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов’язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін (ст. 670 ЦК України).

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, – вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 672 ЦК України).

Коли продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;
2) відмовитися від усього товару;
3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;
4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред’явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, – вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, відповідно до ст. 678 ЦК України, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.

Проте зазначені положення застосовуються за винятком випадків, коли інше встановлено законом.

У будь-якому разі покупець має право пред’явити вимогу у зв’язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені в ст. 680 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 684 ЦК України, у разі передання некомплектного товару покупець мас право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни;

2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором;
1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;
2) відмовитися від договору й вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві товар без тари та (або) упаковки чи в неналежних тарі та (або) упаковці, покупець має право вимагати від продавця передання товару в належних тарі та (або) упаковці або заміни неналежних тари та (або) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов’язання чи характеру товару, або пред’явити до нього інші вимоги, що випливають із передання товару неналежної якості (ст. 686 ЦК України).

У разі невиконання покупцем обов’язку стосовно повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов’язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов’язку, встановлені ч. 1 ст. 688 ЦК України.

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 4 ст. 690 ЦК України).

Уразі прострочення оплати товару покупцем продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Коли покупець відмовляється прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець зобов’язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 692 ЦК України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Проте договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ст. 693 ЦК України).

У разі невиконання продавцем обов’язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення ст. 665 ЦК України.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Хоча договором купівлі-продажу може бути передбачений обов’язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ст. 694 ЦК України).

Коли покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 ЦК України).

Якщо договором купівлі-продажу на одну сторону (продавця або покупця) було покладено обов’язок застрахувати товар і вона його не виконала, то друга сторона має право застрахувати товар і вимагати відшкодування витрат на страхування або відмовитися від договору (ст. 696 ЦК України).

Источник